Збережемо бджолу-збережемо планету!

Пересічний споживач меду,  рідко коли  звертає увагу  на невтомних трудівниць, які кожного дня, в теплу пору року,  кружляють довкола  в пошуку нектару, пилку, прополісу.  Цим самим вони не тільки задовільняють потреби людей у  цих цінних продуктах, але і роблять вагомий внесок у  збереження  більшості  видів рослинного світу. 

Усім відомо, що  без   бджіл не відбувалося б запилення більшості  сортів плодових дерев, кущів, квітів, і будь-який фермер вам підтвердить, що  без бджіл не буде врожаю.

Бджоли — високоорганізовані комахи. Частково вони спільно здійснюють пошук їжіводи, житла, при необхідності спільно захищаються від ворогів. У вулику бджоли спільно будують стільники, доглядають за потомством, маткою. Кожна бджола виконує свою роботу, яка змінюється з її віком. Молоді робочі бджоли годують розплід (личинки бджіл), оскільки у них добре розвинена функція виділення маточного молочка . Старші займаються спорудою житла, адже у них посилено працюють воскові залози. Бджоли середнього віку виконують роль санітарів, та забезпечують вертиляцію у вулику. Лише старі бджоли займаються тим, що носять мед. У літню пору бджола живе всього місяць.

  Цікаві факти про життя цих комах  часто нам зустічаються в інформаційному просторі, проте   пересічний  житель, напевне, і не здогадується,  що бджоли поділяються на породи,  і, що  збереження бджоли  як цілісної генетичної групи на території її історичного формування, є сьогодні досить актуальною проблемою галузі. Справа в тому, що протягом тривалого еволюційного розвитку відбувався природний процес формування аборигенних бджіл, які характеризуються певними морфологічними та поведінковими ознаками. Місцеві бджоли пристосувались до холодної зимівлі, нарощують сильні сім’ї і ефективно використовують ресурси нектару, проявляють високу медову продуктивність. У процесі еволюції на території України сформувалась українська, карпатська, середньоросійська (поліська популяція) породи бджіл.

Карпатські бджоли природно займають гірські та передгірні райони Західної України. До найбільш типових представників, що різняться рядом цінних біологічних особливостей і господарсько-корисних ознак, належать бджоли високогірних районів Карпат, які пристосовані до умов зимівлі з тривалим безоблітним періодом.  

Поговоріть з бджолярами про те, якої породи бджолину матку вони хочуть придбати. Ви здивуєтеся, але майже всі скажуть: «карпатку!». Почуєте цю відповідь у південних районах і в північних, у степовій зоні і в гірській, не дивуйтеся, карпатська бджола справді універсальна.

Про походження «карпатки» немає згоди в науковому середовищі. Досі точаться наукові суперечки про те, чия вона родичка. Ряд авторитетних вчених, серед яких Ф. Руттнер, вважають її гілкою країнки (карніки). Інші знаходять докази, що вона пов’язана спорідненістю з українською степовою бджолою. Як би там не було, але українським пасічникам пощастило  мати  бджолу, яку сама природа відселекціонувала  для роботи в екстримальних умовах,  за що її цінують навіть і за межами держави.  

Проте сучасний стан породи  має ряд  проблемних питань, які потребують не тільки обговорення, але і вжиття невідкладних заходів. Перш за все ми забуваємо, що бджола відрізняється від  звичних нам сільськогосподарських тварин і має особливу біологію існування.  Так бджолина матка, роблячи свій шлюбний обліт у пошуках трутнів  відлітає  від пасіки на досить значну відстань,    і пасічник  який вважає, що займається розведенням чистопородних бджіл  часто не враховує породної ситуації,  яка   спостерігається на  сусідніх пасіках. Внаслідок,  навіть маючи   чистопородний матеріал,  через декілька  сезонів розведення  можна несподівано для себе помітити зовсім не притаманні для цієї породи ознаки, це явище називається «гібридизація».  У деяких регіонах Карпат в силу віддаленості  населених пунктів та частковій просторовій ізоляці (горами, масивами лісу), ще до наших часів збереглися  місцеві популяції карпатських бджіл, які, безумовно, є  цінним генетичним ресурсом та полем  для майбутньої селекційної роботи. На жаль,  сьогодні в Україні немає  належної державної наукової підримки галузі бджільництва, тому подібна робота лягла на плечі пасічників інтузіастів- фанатів своєї справи, які  обєднуються  та спільно  втілюють  заходи щодо збереження  місцевих популяцій бджіл.

Приклад такої роботи можна спостерігати  на Косівщині,  де  група пасічників однодумців об’днавшись у громадську організацію «Карпатська еко пасіка»,  вже третій рік поспіль вживає заходів,  щодо збереження аборигенної популяції карпатської породи бджіл. 

Основним інструментом у цій  справі, є перш за все  інформаційно-просвітницька робота, адже  важливо щоб позицію чистопородного розведення займали усі пасічники  без виключення. Тому перше, що було зроблено- це встановлено інформаційні  стенди, на межі районів, з інформацією про обмеження ввезенню інших порід бджіл на територію району. Наступним кроком,  стало відібрання чистопородного матеріалу, його репродукція і максимальне поширення, одночасно вибракування  бджолосімей,  де спостерігається гібридизація. Також результативним заходом із покращення місцевої бджоли, є придбання  бджоломаток із  пасік-репродукторів Карпатської породи бджіл, які  спеціалізуються  на її розведенні, та поширення матеріалу на  навколишні пасіки. 

Подібні заходи в комплексі, безперечно,  є результативними і напряму залежать від активності самих пасічників, і, як показує досвід  подібна робота  згуртовує бджолярську спільноту та  переростає в більш грандіозні проекти.

На завершення, хочеться ще раз наголосити, що і пасічникам, і пересічним споживачам продуктів бджільництва  варто памятати – природа нам дала комаху,  від якої залежить не тільки наше життя, але і екосистема в цілому, і наше завдання зберегти  для майбутніх поколінь цей безцінний дарунок.

Віталій Андрусяк, голова ГО “Карпатська Еко Пасіка”