Продовжуємо знайомство з традиціями вівчарської культури

Продовжуємо знайомство з волоською культурою. Ми вже розповіли, хто такі волохи та як ця етнічна група з’явилась в українських Карпатах, а сьогодні поговоримо детальніше про унікальні традиції вівчарської культури.

Велика частина ритуалів та побуту вівчарської культури значним чином формується під впливом релігійних свят. Однак, не менш важливу роль також відіграє циклічність  пір року, які зумовили появу ряду цікавих звичаїв в Карпатах, зокрема й свята «мішання». Ця особлива для вівчарської культури подія відбувається майже у кожному гірському селі на початку травня, як правило, у вівторок або четвер. В цей день, на околицях сіл або у підніжжях пасовищних полонин міні-стада овець і кіз громади злучаються в єдину отару і їх проводжають випасатися на полонини.

Невід’ємною частиною усього дійства стає доїння. Цікаво, що дотепер збереглась традиція визначати кількість молока за допомогою гелети – дерев’яного посуду з обручами місткістю 12 літрів. За результатами цих своєрідних «змагань» формується черга відправки власників кіз і овець до полонинської сироварні: в кого більше молока – той першим вирушить ватажити, тобто готувати делікатесний сир і вурду.

Хоч свято «мішання» має розважальні елементи, для місцевих жителів у цей день вирішуються і важливі питання. Зокрема, серйозно та відповідально горяни підходять до вибору вівчарів, які поведуть отару, адже чабанський посох довіряється лише тим, хто добре знається у вівчарському ремеслі та готовий до кількамісячної нелегкої праці. Надзвичайно цікавим у цей період є побут та життя пастухів, про що ми розповімо зовсім скоро!

Дослідження вівчарської культури – частина проєкту «Шлях волоської культури на українсько-польському прикордонні», що реалізує Асоціація “Єврорегіон Карпати – Україна” спільно з Асоціацією промоції і розвитку Підкарпаття “Pro Carpathia” за фінансової підтримки Європейського союзу в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020.