Чи є «розвиток» у проектах місцевого розвитку Львівщини або кількість vs якість (блог Галини Литвин)
Галина ЛИТВИН, виконавча директорка Асоціації “Єврорегіон Карпати – Україна”
У вівторок, 7 травня, Конкурсна рада з питань реалізації Програми проведення обласного конкурсу проектів місцевого розвитку у Львівській області затвердила 1136 переможців, серед яких 1107 проектів з рейтингового переліку і 29 так званих соціально-важливих проектів, рекомендованих територіями (райони і міста обласного значення) або членами Конкурсної ради. Безперечно, програма є безпрецедентним у масштабах українських регіонів фінансовим інструментом підтримки місцевих громад як у частині кількості заявок і підтриманих проектів, так і в частині фінансування (і з обласного бюджету, і з бюджетів базових рівнів, і з небюджетних джерел) – а це 302 млн грн, з яких 139,7 млн грн – кошти обласного бюджету.
Статистика конкурсу проектів місцевого розвитку у 2019 році (джерело: сайт Львівської обласної ради)
Що це означає на практиці? За менше, ніж половину загальної вартості інвестицій на Львівщині цьогоріч з’явиться 1136 успішних кейсів вирішення проблем місцевих громад. Однак зростаюча динаміка кількості підтриманих щорічно проектів (зростання кількості підтриманих у 2019 році у порівнянні з 2018 складає понад 10%), а також їх тематика, а це у переважній більшості ремонти соціальних об’єктів, придбання обладнання, встановлення вуличного освітлення, тобто відверто – латання «дірок» і вирішення базових проблем, а не створення передумов для МІСЦЕВОГО РОЗВИТКУ, примушують поставити питання: де межі зростання і коли кількість проектів переросте у розвитковість.
Мета Програми полягає в сприянні територіальним громадам сіл, селищ, міст, у тому числі обʼєднаним, у вирішенні місцевих проблем та створенні умов для сталого соціально-економічного розвитку. І якщо із першою частиною – вирішенням проблем – Програма справляється на відмінно і вирішує їх тисячами, і це визнають не лише вдячні місцеві громади – отримувачі коштів обласного бюджету, але і профільне Міністерство, яке відзначило конкурс на Львівщині як кращу практику місцевого самоврядування у 2018 році, то про створення умов для сталого розвитку думають лише одиниці подавачів – місцевих громад.
З огляду на це, дозволю собі кілька коментарів та пропозицій для покращення реалізації Програми власне у частині розвитковості.
Перша з них. Визначення показників на рівнів Програми. Про що йдеться? За словами голови Львівської обласної ради Олександра Ганущина «програма проектів місцевого розвитку – це головний інструмент, яким обласний парламент розставляє акценти розвитку регіону». Зазвичай у програмах «акценти розвитку регіону» розставляються у вигляді показників. Організатор конкурсу перед його проведенням визначає, яких індикаторів хотів би досягти завдяки його проведенню, наприклад, скільки класів робототехніки відкрити, кілометрів сільських вулиць освітити тощо. Такі підходи використовують регіональні операційні програми в польських воєводствах, для прикладу Підкарпатського воєводства, програми транскордонного співробітництва, для прикладу Польща – Білорусь-Україна 2014-2020, але також і програма секторальної підтримки регіонального розвитку, що реалізує Міністерство регіонального розвитку за кошти ЄС.
Що визначення обласною радою показників може дати Програмі проведення обласного конкурсу проектів місцевого розвитку у Львівській області? Власне регіональний парламент у такому випадку реально розставлятиме акценти, що допоможе скерувати громади на досягнення цілей програми загалом, а не лише локальних потреб заміни вікон/дверей. Визначення показників, причому по кожному із пріоритетів конкурсу зокрема, в тому числі враховуючи цілі Стратегії розвитку Львівщини, забезпечить розвитковість проектів, з іншого боку, стане підставою для оцінки проектів експертами.
Звідси випливає друга. На даний час 11 + 2 (небюджетний внесок та індекс податкоспроможності) з 34(!!!!!) балів оцінки проекту, тобто понад 1/3 припадає на бюджетні питання.
Критерії оцінки проектів місцевого розвитку (джерело: сайт Львівської обласної ради)
Що це означає на практиці? Неважливо, яку проблему хоче вирішити громада, чи дасть проект поштовх для місцевого розвитку. Головне – зібрати кошти спонсорів у людей і жити у певній частині області. І тут виникає питання: чи не важливіше, яким чином проект сприятиме досягненню результатів Програми, а не наскільки місцевий голова чи ініціативна група проекту «подоїть» свідомих локальних підприємців (до речі, платників податків). Практики проведення конкурсів у рамках грантових програм свідчать, що ключовими при оцінці є бали за досягнення показників програм, з іншого боку – це об’єктивні показники, за якими здійснювати оцінку експертам буде максимально просто. Тому зміна шкали оцінки і зменшення дисбалансу у сторону оцінки фінансового внеску розв’яже дві проблеми: зменшить дискредитацію громад за територіальною ознакою (у частині індексу податкоспроможності) чи вміння «нагинати» підприємців (у частині небюджетного внеску) з одного боку, а з іншого – спростить відбір реально «розвиткових» проектів, які відповідають спільним цілям розвитку територіальних громад області.
І пропозиція третя – про розвитковість. Безперечно, Львівщина є лідером в Україні у частині обсягів фінансування та кількості підтриманих проектів місцевого розвитку. Але порівнюючи з іншими областями сама обласна рада – не дозволяючи фінансування м’якої складової – створює постійні прецеденти для реалізації лінійних проектів, що полягають виключно у здійсненні ремонту чи придбанні обладнання. Однак, можливість підтримки усіх типів заходів (візьмімо для прикладу Полтавську обласну раду, яка у рамках власного конкурсу підтримує такі види витрат: кошти, необхідні для отримання кваліфікованої експертної допомоги зі спеціалізованих питань; кошти на розробку проектно-кошторисної документації; здійснення організаційно-технічних заходів; фінансування обʼєктів капітального будівництва; придбання технічного устаткування тощо) дозволяє громадам планувати системні проекти, які не лише закривають дірки, але і стимулюють розвиток на місцях. В результаті в таблиці переліку проектів-переможців поміж сотень «капітальних ремонтів» і «придбання обладнання», що безперечно є важливими для посилення громад, мають шанс з’явитися ініціативи розвитку сільськогосподарських кооперативів, створення туристично-інформаційних центрів, виробництва екологічно чистих продуктів – тобто такі, що стимулюють місцевий розвиток і мотивують громади стратегічно його планувати.
І четверта – організаційна пропозиція. Враховуючи існуючий розподіл пріоритетів, яких на сьогодні 7 (в рамках яких на освітню галузь, скажімо, сумарно припадає близько 40% проектів-переможців) доцільно дати шанс розвитку – створити один додатковий пріоритет під умовною назвою «Розвиток людського потенціалу в громадах», присвячений описаній вище пропозиції.
Пріоритети конкурсу проектів місцевого розвитку (джерело: сайт Львівської обласної ради)
Динаміка зростання бюджетів конкурсу з року в рік свідчить, що обласний бюджет цілком може «витримати» додатковий пріоритет. Кейси є: цьогорічне введення пріоритету для комунальних установ обласного рівня, що навіть в межах фактично 6 млн грн дало поштовх першим 47 проектам. Для нас ця ініціатива обласних обранців та Конкурсної Ради власне надихає вірити в можливість підтримки альтернативних вікнам/дверям ініціативам громад.
Усі ми прагнемо, аби кошти платників податків використовувалися не лише ефективно у рамках інструментів підтримки місцевого розвитку, але і приносили громадам довгострокові результати. Тому чітка розстановка акцентів, визначення показників, оцінка проектів на підставі показників, розширення можливостей дій громад у рамках проектів і відхід від позиції підтримки лише капітальних видатків допоможе перетворити найуспішнішу програму підтримки місцевих проектів у дійсно ефективний інструмент, що дає громадам не «рибу», а«вудку» для подальшого розвитку. Щиро сподіваюся, що керівництво обласної ради: О. Ганущин, В. Гірняк, А. Білоус; члени та секретаріат Конкурсної ради: І. Собко, О. Гвоздик, Н. Бєлоусова-Серкіз, Р. Филипів, Г. Бордун, Б. Гагалюк, О. Домчак, М. Задорожний, С. Касян, Т. Келеберда, Л. Мандзій, І. Микичак, Ю. Нестор, І. Нос, Т. Скрипець, О. Софій, М. Туркало, О. Шайдулліна, З. Шептицький, В. Абаімов, Ю. Візняк, Ю. Гудима поділяють бажання удосконалювати інструменти підтримки розвитку на місцях.