АГЕНЦІЇ ДЛЯ «ПІДТРИМКИ ШТАНІВ»: ЯК ЧЕРЕЗ НОВІ ІНСТИТУЦІЇ ХОЧУТЬ ВИРІШУВАТИ СТАРІ ЗАВДАННЯ (блог Галини Литвин)

Учора у Вигоді під головуванням Віце-прем’єр-міністра України Геннадія Зубка  проходив круглий стіл «Розвиток гірських територій українських Карпат: від концепції до плану дій» за участі представників самоврядних органів, виконавчої влади чотирьох карпатських областей. У гострій дискусії щодо механізмів фінансування розвиткових проектів в регіоні піднялося цікаве і очікуване для багатьох представників територій питання про те, чому Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України  не оголошує конкурс у рамках Секторальної бюджетної підтримки ЄС. Адже Європейські кошти є, шлях з першим конкурсом пройдено, а профільне міністерство ніяк не запускає відбір проектів.  І відповідь, м’яко кажучи, ошелешила. Оскільки не досягнуто згоди щодо прямої (!!!) позаконкурсної підтримки агенцій регіонального розвитку у рамках напрямку «Підвищення ефективності управління регіональним розвитком конкурсу»

і щодо цього питання тривають узгодження, ми тримаємо величезний пул коштів, призначений на підтримку проектів регіонального розвитку в усіх Україні.

Так яку ж таку роль дециденти віддають/планують віддати агенціям (зазвичай новоствореним) і як ці інституції можуть прислужитися розвитку регіону? Спробуймо проаналізувати, що це за інструмент

У 2016 році Уряд затвердив типове положення про агенцію регіонального розвитку. Кабмін розглядає ці інституції як такі, що допомагатимуть місцевій владі втілювати регіональну стратегію розвитку і план її реалізації.

Мабуть вартує дати собі відповідь на такі питання:

  • чим вони мають займатися;
  • у якому форматі повинні працювати агенції;
  • яка ефективність діяльності вже існуючих агенцій.

Уряд прописує перелік пропозицій функцій агенцій, серед яких:

1) проведення аналізу соціально-економічної ситуації, проблем розвитку відповідного регіону;

2) вивчення досвіду інших держав щодо реалізації регіональної політики та підготовка пропозицій щодо використання позитивного досвіду в регіоні;

3) сприяння, у тому числі шляхом організації та проведення консультаційної роботи, у реалізації суб’єктами регіонального розвитку регіональної стратегії розвитку та виконанні плану заходів з її реалізації, програм і проектів регіонального розвитку; підвищенні інвестиційної привабливості регіону, залученні інвестиційних та кредитних ресурсів, міжнародної технічної допомоги для регіонального розвитку; створенні умов для інституційного та інфраструктурного розвитку регіону;

4) участь у проведенні моніторингу стану виконання у регіоні завдань, визначених Державною стратегією регіонального розвитку; розробленні пропозицій щодо правового регулювання питань регіонального розвитку;

5) інформування громадськості про діяльність агенції, зокрема шляхом розміщення на своєму офіційному веб-сайті відповідної інформації та в інший прийнятний спосіб.

Важко зрозуміти, чим ці напрямки відрізняються від напрямків діяльності спроможних, досвідчених неурядових організацій, асоціацій органів місцевого самоврядування, зрештою, центрів розвитку місцевого самоврядування, створених за підтримки програми «U-LEAD з Європою», які теж зрештою якось повинні будуть виживати після завершення фінансових вливань донорів.

Таким чином, фактично бачимо дублювання функцій агенцій і інших суб’єктів, які працюють в регіонах. А що за тим іде? Дублювання витрат на їх утримання, причому у випадку агенцій, новостворених, без досвіду реалізації проектів, витрати на утримання – це головно витрати з кишень платників податків.

Ще дивнішою видається ситуація в областях, де є дві агенції регіонального розвитку. Яким чином розділятимуть засновники (візьмімо приклад Закарпаття, де працює Агентство регіонального розвитку та транскордонного співробітництва «Закарпаття»  Закарпатської обласної ради та Агенція регіонального розвитку Закарпатської області , серед засновників якої і облрада, і облдержадміністрація) функції і відповідальність за реалізацію стратегії розвитку.

А як же за кордоном, хоча б найближчим? Для прикладу, у Польщі основним завданням агенції регіонального розвитку‚ реалізація проектів, пов’язаних із розвитком підприємництва та інноваційності, у рамках втілення політики регіонального розвитку.

Таким чином, навздогін за дуалізмом у системі управління регіональним розвитком на рівні обласних рад/обласних державних адміністрацій нормотворець закладає ще одну бомбу повільної дії, плануючи, що агенції регіонального розвитку займатимуться фактично тим, що і так більшою чи меншою мірою успішно втілюється в областях.

Далі – цікавіше. Ми намагалися проаналізувати склад засновників агенцій та її юридичну форму.

Щодо складу: типове положення зазначає, що агенції можуть засновувати Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. У той же час співзасновниками агенцій можуть бути регіональні торгово-промислові палати, регіональні відділення всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування, місцеві асоціації органів місцевого самоврядування відповідного регіону, громадські об’єднання, які діють у відповідному регіоні, вищі навчальні заклади, наукові установи.

Перелік обласних Агенцій регіонального розвитку

Очевидним є факт, що в наших реаліях запорукою належної роботи такої інституції є забезпечення такого формату засновників, який дозволить створити широке середовище підтримки діяльності. І тут виникає питання, чи зможе ефективно працювати, скажімо, неприбуткова Установа «Агенція регіонального розвитку Львівської області», створення  якої так гучно анонсувала Львівська обласна державна адміністрація  – (!!!) єдиний засновник  цієї установи, без підтримки регіонального парламенту, і за які кошти (якщо таки не вдасться протиснути пряму підтримку з державного бюджету) збирається жити. І не варто тішитися ілюзіями, що на агенції відразу посипляться гранти/замовлення від самоврядних органів. На це треба напрацювати і пройти довгий і тернистий шлях розбудови власної інституційної спроможності, а не сподіватися на бренд «агенція», як на чарівну паличку, яка наповнить бюджет. І до слова, польський кейс наших найближчих сусідів: Підкарпатського воєводства. Підкарпатська агенція регіонального розвитку, в якій на сьогодні працює 140 осіб (не рахувала, але переконана, що більше, ніж в усіх регіональних агенціях в Україні) є акціонерним товариством, більшість частки якого має регіональне самоврядування. Розчаровувати інформацією, що ця агенція управляє технологічним парком, а не здійснює «проведення аналізу соціально-економічної ситуації, проблем розвитку Львівської області та подання обласній раді, обласній державній адміністрації пропозицій щодо шляхів їх розв’язання»  не буду.

І щодо ефективності діяльності. Рекомендую прочитати інтерв’ю керівника однієї з найуспішніших в Україні – Черкаської агенції регіонального розвитку  про залучених 6 млн грн на енергоефективні проекти і 5 гривень інвестицій на 1 гривню бюджетних коштів. Надам лише одне порівняння: Асоціація «Єврорегіон Карпати – Україна» на сьогодні:

(1) реалізує 2 грантові програми http://ekarpaty.com/ бюджетом понад 9 млн грн (!!!). У 2018 році у рамках цих програм підтримано 72 проекти.

(2) залучила понад 15 млн євро (!!!) і на даний час впроваджує 8 проектів і контрактує наступних 9

(3) у 2018 році надходження нашого бюджету становили 55,2 млн грн, а з них коштів членських внесків – 2,367 млн грн, тобто на 1 гривню членських внесків ми залучили до Асоціації (!!!) 23 гривні (це не кажемо про допомогу в залученні коштів ЄС для наших членів – місцевих рад).

Не буду ставити риторичне питання про ефективність і перспективи агенції на Львівщині при існуванні дуже широкого кола досвідчених інституцій.

І замість підсумку.

Можна красиво прописати законодавство і навіть передбачити пряму підтримку агенцій. Можна трохи покопатися і подивитися, що у «старій Європі» від питання підтримки агенцій відходять (Великобританія зробила це ще у 2012 році, ліквідувавши усі 8 агенцій регіонального розвитку  як непродуктивні і неефективні інституції. А можна піти іншим шляхом: детально проаналізувати середовища, що підтримують процеси регіонального розвитку в областях, і не бігти засновувати нові інституції і працевлаштовувати людей, а творити ефективні мережі співпраці  за участі активних регіональних інституцій.

Агенціям же існуючим бажаємо бути конкурентоспроможними у відкритому конкурсі програми секторальної підтримки, на рівні умови якого для усіх очікуємо з нетерпінням!